Технології
На першому етапі перед укладанням масивної та паркетної дошки слід переконатися, що основа є достатньо сухою, міцною та рівною. У приміщенні мають бути завершені всі «вологі» роботи: шпаклювання, нанесення декоративних штукатурок, наклеювання шпалер, укладання плитки, малярні роботи тощо. Деревина — гігроскопічний матеріал, вона поглинає вологу з навколишнього середовища і, отже, розширюється, деформується.
Вологість цементно-піщаної стяжки має бути в межах 6 – 9 %. У середньому стяжка сохне та набирає повної міцності до 1 місяця. Стяжка не повинна бути пухкою та шаруватися, тріщини також не допускаються, міцність на стиск не менше 150 кг/см2. Допустима нерівність не повинна перевищувати 2 мм на довжині в 2 метри. Для усунення нерівностей використовують самовирівнювальні суміші, так звані «нівелір-маси», які дозволяють вирівнювати перепади основи від 3 до 50 мм.
Якщо основа відповідає вищезазначеним вимогам, можна приступати до монтажу фанери. Попередньо стяжку потрібно пропилососити та обробити водорозчинним ґрунтуванням для підвищення міцності та поліпшення адгезії (від лат. adhaesio - прилипання).
Фанера використовується вологостійка березова марки ФСФ товщиною від 9 до 21 мм: вона не повинна розшаровуватися, має бути достатньо щільною та рівною. Перед укладанням листи фанери розрізаються поперек довжини на смуги шириною 0,4 – 0,6 м, щоб при зміні вологості та температури в приміщенні знизити напруження, спричинене лінійною деформацією дошки. Для укладання використовується однокомпонентний клей на водній основі, який наноситься зубчастим шпателем для рівномірного розподілу. Фанеру приклеюють до основи в цегляному порядку, залишаючи компенсаційні зазори по периметру приміщення та між розрізаними листами 5 – 8 мм, і додатково фіксують дюбелями із саморізами – 22 шт/м2. Головки саморізів потрібно втопити у фанеру на кілька міліметрів.
ВАЖЛИВО! Якщо в стяжці знаходяться сантехнічні чи електричні комунікації, то укладальникам має бути наданий план-схема розведення по підлозі труб і кабелів. Якщо такого плану немає, то використовувати саморізи не можна, а фанеру потрібно буде розпилювати на менші частини (приблизно 30 х 30 см) і вкладати на двокомпонентний клей, який на порядок дорожчий за однокомпонентний.
Після монтажу для усунення перепадів фанеру необхідно відшліфувати машинкою. Якщо використовувався однокомпонентний клей, приступати до шліфування можна через 7 – 10 днів, якщо двокомпонентний, то шліфувати можна через 2 дні. Далі підлогу потрібно ретельно пропилососити, особливо в місцях стиків.
На наступному етапі можна приступати до укладання масивної чи паркетної дошки на двокомпонентний безводний клей, оскільки клей на водній основі може спричинити деформацію. Клею не повинно бути багато чи мало, тому його потрібно рівномірно розподіляти на фанері зубчастим шпателем, як і на стяжці. Укладати паркет краще в напрямку джерела природного світла або вздовж найдовшої стіни, залишаючи компенсаційні зазори від стін 5 – 10 мм, які потім закриються плінтусом. Дошка додатково кріпиться до фанери нержавіючими цвяхами під кутом 45° у гребінь за допомогою пневмопістолета та кроком близько 30 мм. Також можна використовувати саморізи, попередньо просвердлюючи отвори для втоплення їхніх головок.
Деревина — натуральний матеріал, планки можуть відрізнятися за кольором, фактурою та візерунком. Стики дошок у сусідніх рядах мають бути на відстані одне від одного 30 – 50 см. Тому укладальники повинні враховувати ці фактори та сортувати паркет для отримання відповідного естетичного вигляду.